1. Той, хто губить когось або щось, знищує, руйнує, завдає шкоди.
2. У переносному значенні: той, хто спричиняє загибель, моральне падіння або псування когось.
губитель
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тому у кожному живуть два демони чи ангели, тобто вісники й посланники своїх царів: а нгел благий і злий, хоронитель і губитель, мирний і бентежний, світлий і темний… Розпитайте, о друзі мої, себе, загляньте в себе. Ой, скажу вам, побачите таємну боротьбу двох мисленних воїнств, особливо коли починається важлива справа.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Боялися, щоб не розв’язався губитель. 477 (кажучи по -тевтонськи) шпіцбуби, по -малоросійськи – мудрі дурні та ін ші чудовиська й виродки, а за ними б услід, як Єлисеєве залізо, виплило б (кажучи по -римськи) perpetuum mobile і філософський, що все європейське болото перетворює на золото, камінь… Нині ж все це засіло у божій безодні20.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |