губник

1. Рідкісне діалектне позначення людини, яка має помітно виражені, повні губи.

2. Застаріла назва музичного інструмента, схожого на волинку або дуду, звук якого видобувається через мундштук (губи).

3. У давньому вжитку — той, хто займав посаду “губного старости” (судово-адміністративна посада в Московській державі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |