губка

1. Багатоклітинна водна тварина, що веде прикріплений спосіб життя, має пористе тіло та внутрішній скелет у вигляді еластичних волокон або голок; представник типу Porifera.

2. М’який, пористий та гігроскопічний виріб із гуми, целюлози або синтетичних матеріалів, що використовується для миття, чищення або нанесення косметичних засобів.

3. Розмовна назва пористого, еластичного кондитерського виробу (наприклад, бісквіта) або хліба.

4. У техніці — пористий, абсорбуючий матеріал або деталь, призначені для збирання рідини, фільтрації тощо.

Приклади вживання

Приклад 1:
і губка змокла… і трут згубився… А, нема на тебе лихої трясці!.. Чи не наросла на дубі свіжа?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
i губка змокла… i трут згубився… А, нема на тебе лихої трясцi!.. Чи не наросла на дубi свiжа? (Обмацує дуба, шукаючи губки). З озера, з туману, виринає бiла жiноча постать, бiльше подiбна до смуги мли, нiж до людини; простягненi бiлi довгi руки загребисто ворушать тонкими пальцями, коли вона наближається до Лева. Се що за мара? Ага!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Частина мови: іменник (однина) |