Древослів

Словник Української Мови

гривеник

Буква

1. (істор.) Українська срібна монета, що карбувалася та перебувала в обігу в Київській Русі з XI до початку XIII століття; мала форму зрізаного з обох боків срібного злитка (гривні) з печаткою князя.

2. (істор., розм.) Назва різних грошових одиниць та монет на українських землях у XIV–XVIII століттях (наприклад, західноєвропейський талер, польський злотий, російська копійка), що дорівнювали за вартістю гривні.

3. (істор., нумізм.) Народна назва російської срібної монети номіналом 10 копійок, що випускалася з 1701 року і форма якої нагадувала давньоруський гривеник-слиток.

4. (перен., заст.) Велика, важлива, впливова людина; персона, яка має велику цінність, вагу в суспільстві.

Приклади вживання

Приклад 1:
Купляла вам гостинчика за гривеник, топила піч і поралась гаразд. Ходила в церкву, звісно, як годиться.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Приклад 2:
Як пришивали боярам до шапок квiтки, то усi клали по шагу, хто-хто два, та й лакей з панського двора i той п’ять шагiв положив, що усi здивувались, а Василь усе вижидав та усе в кишенi довбавсь; а далi витяг капшучок, а там таки дещо бряжчало, засунув пальцi, достав та й положив на викуп шапки, за квiтку, цiлiсiнький гривеник!.. Як брязнув, так усi, хто був на весiллi, так i вжахнулись, а дружки аж спiвати перестали.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів