Словник Української Мови
Буква
1. Вегетативне тіло гриба, що складається з тонких розгалужених ниток (гіф), яке зазвичай розвивається у ґрунті, деревині або іншому субстраті та виконує функції живлення, росту та розмноження.
2. Приміщення, спеціально обладнане для вирощування їстівних грибів (шампіньйонів, печериць тощо).
3. Розмовна назва для місця, де зростає багато грибів; грибне місце.
Приклад 1:
Він ще і ще раз переконувався, що справжній плід пахне однаково, по-справжньому, звідки б грибниця не тягнула свій родовід — з-під поїдених часом пірамід, голих скель чи удобреної намулом рівнини.. Дві стінки він уже поставив, уже встиг і віконце задро- тувати. Лишилось тільки принести кілька відер піску, посипати по паркеті та побілити фанерні стінки.
— Зеров Микола, “Камена”