грядочка

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “гряда”: невелика гряда, вузька довгаста ділянка обробленої землі для вирощування овочів, квітів тощо.

2. У медицині — одна з трьох парних поздовжніх кістяних утворень на верхній поверхні склепіння носової порожнини (носові раковини), що вкриті слизовою оболонкою.

3. У техніці — невеликий виступ, ребро, перемичка або вузький пас на поверхні деталі, що виконує конструктивну або технологічну функцію.

Приклади вживання

Приклад 1:
Одна скопана грядочка в город і та й покинута; лежить і заступ кинутий. Сумно чорн іє город м іж зеленими вербами; надлетять горобці та й, сварливо цвірчучи, угору шугнуть з пустого городу.
— Невідомий автор, “021 Chornokril”

Частина мови: іменник (однина) |