Словник Української Мови
Буква
1. Об’єднання людей, організацій або держав на основі спільних інтересів, цілей, поглядів тощо; група, утворена з такого об’єднання.
2. Сукупність однорідних предметів, явищ або понять, об’єднаних за певною ознакою; класифікаційна категорія, група.
3. Військове формування, створене для виконання певного бойового завдання, часто тимчасове.
4. У мистецтві (особливо в архітектурі) — композиційне поєднання об’єктів (наприклад, будівель, скульптур) в єдине ціле.
Приклад 1:
Разом з працею д.Спіцина появилася праця ак[адеміка] Шахматова, де він попробував розв’язати ту ж проблему групування східнослов’янських племен на підставі іншого матеріалу — діалектологічного. Ідея приложити діалектичні спостереження до староруської етнографії не нова.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Приклад 2:
Групування придатності ґрунтів за придатністю для ведення органічного виробництва сільськогосподарс ької продукції доцільно здійснювати наступним чином: I – відхилення від оптимуму <10 % – відповідає вимогам органічного виробництва; ІІ – відхилення від 10 до 25 % – потребує розроблення заходів щодо досягнення оптимального стану; ІІІ – відхилення >25 % – не рекомендується для ведення органічного виробництва без додаткових заходів щодо покращення стану ґрунту. У разі виявлення у ґрунтах забруднюючих речовин, вміст яких перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК), максимально допустимі рівні (МДР), допус тимі рівні (ДР), орієнтовно допустимі рівні (ОДР) та ін.
— Тютюнник Григорій, “Вир”