грунтубель

1. Ручний столярний інструмент для вирівнювання та вигладжування поверхні деревини, що складається з металевої або дерев’яної колодки зі знімним різаком, закріпленим під кутом; використовується для точного зняття тонкої стружки після попередньої обробки рубанком.

2. (У техніці) Пристрій або складова частина верстата, призначена для фінішного чистового оброблення (грунтування) поверхні деталі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |