грубник

1. Той, хто грубить, поводиться неввічливо, нечемно, зневажливо ставиться до оточуючих; грубіян.

2. (у спеціалізованому контексті) Робітник, який займається обробкою каменю, дерева чи інших матеріалів грубими, чорновими методами; тесальник, обрубник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |