гротеск

1. У мистецтві та літературі — спосіб художнього уявлення дійсності, що ґрунтується на різкому, навмисному поєднанні контрастів: фантастичного й реального, трагічного й комічного, потворного й величного, абсурдного й логічного, з метою створення різкої, часто сатиричної картини.

2. Твір мистецтва, літератури або окремий художній образ, створений за допомогою такого способу; химерне, вигадливе поєднання форм, деталей, мотивів.

3. У декоративному мистецтві — тип орнаменту, що складається з причудливо переплетених рослинних, тваринних форм, масок, фантастичних істот, архітектурних елементів.

Приклади вживання

Приклад 1:
У ньому здійснено спробу радикального виходу за межі традиційного «українського крейдяного кола» – гротеск, іронія, містика й еротика, а також перманентні забави з мовою на тлі авантюрно-детективної історії в «місті привидів» Венеції стали тією живою сумішшю, що спричинила читацький успіх перших видань роману. Основні твори Юрія Андруховича: вірші «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991) ралшш^«Рекреації» (1992), «Московіада» (1993) есе «Моя Європа» (2001) ISBN 966-7493-08-3 Юрій Андрухович
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Гротеск Здається десь… Для кожної людини… У певному контексті… Є зразок вікна… Яке чарує, мов гротески… На келиху червоного вина… Вікно у світ… Де нас немає… Пробачити … Це тяжко… Але напевно десь є світ, В якому все не так погано, В якому сльози – просто міф… Який чарує и бентежить, Якщо заглянути в вікно… Але ми тут і ми – реальні, А наші мрії як кіно… Пройдуть, загаснуть і затихнуть У каламбурі почуттів… Здається десь… Для кожної людини… У певному контексті… Є зразок вікна… Гуде вогонь – веселий сатана, Гуде вогонь – веселий сатана, червоним реготом вихоплюється з печі… А я чолом припала до вікна, і смуток мій бере мене за плечі. Сама пішла світ за очі – аби знайти від тебе крихту порятунку.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: іменник (однина) |