Словник Української Мови
Буква
1. Загальноприйнятий засіб обміну, вимірювання вартості та накопичення багатства, що виступає у різних формах: монети, банкноти, безготівкові розрахунки тощо.
2. Капітал, кошти, фінанси в розумінні певної суми, що знаходиться у чиємусь розпорядженні або призначена для певної мети.
3. (у множині) Платіжні засоби, що отримуються як винагорода за працю; заробіток, дохід.
Приклад 1:
Давали гроші, таляри биті, людям дуже милі, та дядько заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати. Тоді ж і я на бороду заклявся, що дядько і вся його рідня повік безпечні будуть в сьому лісі.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Гроші грошима, бояре боярами, а цар – душа праведна… XVII Мізкує собі ледачий Іванець, ходючи по світлиці, аж ось увійшов вартовий: – Якийсь чоловік має про негайне діло ясновельможного сповістити. Дозволив гетьман позвати перед себе.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 3:
Нехай господь парує, коли собі прийшлись до пари!» IV А багатирка була Марусина мати з діда-прадіда: у неї в світлиці під столом були закопані ще якісь пилявські гроші, то сподівались гульні на всю Гетьманщину. Прохор був собі так, небагатий козак: його панотець на осаульстві батьківщину надполовинив, щоб то од значного товариства не одрізнятись; так, отже, його Прохоркові пара випадала якраз до поправи.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”