громовик

1. У слов’янській міфології — божество грому та блискавки, верховний бог-громовержець, який часто ототожнюється з Перуном.

2. Поетичне назва грому, урагану або сильної бурі, що супроводжується громовими пострілами.

3. Рідкісна назва металевого стрижня або пристрою для відведення в землю електричних розрядів блискавки (громовідвід).

4. Заст. або діал. Назва деяких рослин, зокрема виду наперстянки (Digitalis) або інших, за переказами, що цвітуть під час грози або мають захисну силу від блискавки.

Приклади вживання

Приклад 1:
Він чув, що там, над морем широченним, Стоїть гора одна; На тій горі, під дубом височенним, Сидить всесвітній старшина; По-вченому Юпітером він зветься, По-простому ж — Нечипір Громовик, Як гримне — аж земля трясеться, Жахається і звір, і чоловік. — Піду, — сказав Осел, — хоч що вже буде!
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |