громадсько-

Перша частина складних слів, що означає належність, причетність до суспільства (громади) або пов’язаність із суспільним життям, діяльністю, організацією.

Приклади вживання

Приклад 1:
Вона була мовби уособленням цих зв’язків, — живим утіленням єдности двох слов’янських культур — і за своїм походженням, і за колом наукових інтересів, і за громадсько-патріотичним покликанням. Празька україністика мала давні традиції, пов’язані з іменами визначних дослідників і пропагандистів української культури (Ф. Ржегорж, Ф. Главачек, І. Пулюй, І. Горбачевський та ін.).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
«Червоний шлях» — український громадсько-політичний, літературно-мистецький і науковий журнал, що виходив у Харкові в 1923—1936 pp. як щомісячник і був із січня 1931 p. органом Федерації об’єднань радянських письменників Україні!.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: t.d. () |