1. Який має гріх, провину; винний у чомусь.
2. Який пов’язаний із гріхом, сповнений гріха; гріховний.
3. Уживається як риторичне звертання або ввічливе визнання своєї провини, помилки (часто в усних формулах ввічливості).
грішний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Чорніший від хмари, повислої над островом Джудекка, ходить він у святковій юрбі, мов неприкаяний грішний дух.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
І молодий той грішний рай! [Січень-квітень 1850, Оренбург] DUBIA (авторство не доведене) Нудно мені, тяжко – що маю робити?
— Семенко Михайль, “Кобзар”
Частина мови: прикметник () |