1. Людина, яка вчинила гріх або схильна до гріхів; той, хто порушує релігійно-моральні норми.
2. У розмовній мові — жартівливе або докірливе звернення до дитини або близької людини, яка вчинила щось недобре.
грішник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Я великий грішник, отче Антоніо, — почав свою розмову Станіслав. — 3 усіх заповідей Божих я не порушував, здається, лише одну.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |