1. Прислівник до слова “грішний”; так, як властиво грішникові або гріху; з порушенням моральних, релігійних норм, заборон.
2. Уживається для вираження докору, осуду, засудження щодо якоїсь дії, вчинку; так, що викликає моральне чи етичне обурення.
грішно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але й у холодні, сірі дні душа часто здатна воскреснути в могутньому сплескові почуттів: Молчит стыдливая печаль, Лишь вызывающее слышно И, замирающей так пышно, Ей ничего уже не жаль… Відповідає українське: Мовчить, соромлячись, печаль, Визивне лиш сміється грішно І тій, що завмирає пишно, Вже нічогісінько не жаль… Федор Тютчев із його цнотливо вишуканим освіченням у коханні: Я о любви моей тебе не говорил, Но звезды в небосклоне радостно играли И хоры стройные такие песни пели, Что я … я о любви моей не говорил… З адекватним почуттям: Я про любов мою тобі не говорив. Та зорі в небесах так переливно грали І зіграні хори таких пісень співали, Що я… я про любов мою не говорив… Білоруською.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |