Словник Української Мови
Буква
1. Найменша монета в Московській державі XIV–XVII століть, що дорівнювала половині копійки або двом московкам.
2. Застаріла назва монети невеликої вартості, грошей взагалі (зазвичай у множині: гріші).
3. Перен. (зазвичай у множині: гріші) Незначна, мізерна кількість грошей; дріб’язок.
Приклад 1:
Польському війську теж було нічим платити, гетьман Любомирський клянчив гроші для війська в короля (хоч на ньому шабля — наділки смарагдами биті, ефес золотий, на шапці аспис і діаманти, нагрудник відсвічує золотом), той наказав швидше писати до збирачів податків, аби вони мерщій брали на військо, одначе народ зубожів і витиснути з нього гріш було важко, та й збирачі половину клали до власних кишень, тоді Любомирський звернувся до багатої шляхти й сам першим поліз до власного гаманця, війську заплатили. Отож Любомирський з військом рушив на Волинь.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Сам бо пресвя- тими вустами Своїм промовив: “Радість буває на небесах за одного гріш– a 150 b Жиленко І. В. 813 І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть (Iс.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”