грінка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “грінка” у значенні невеликий шматочок обсмаженого або підсушеного хліба, часто з додаванням часнику, соусу чи інших інгредієнтів; тост.

2. (переносно) Невелика за площею ділянка землі, що виділяється під город, клумбу або для інших цілей.

3. (діал.) Невеликий горбок, пагорб, підвищення на місцевості.

Приклади вживання

Приклад 1:
Грінка — скибка («укрій собі гріночку хліба»); шматок («на тобі, каже, грінку землі, але не пусти, тримай»). Г р я д к а — те саме, що грєдка.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |