1. (Про звук) такий, що лунає голосно, дзвінко, різко; гучний, дзвінкий.
2. (Перен., про мову, стиль) виразний, яскравий, емоційно забарвлений; пафосний.
грімкий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
), гвардійські прихватки й грімкий, як труба, голос, нічого жіночого, теплого, чулого, нічого привабно-збуджу-ючого, що мусить жінка, — завжди холодна, неприємна, насильна для мене спільна постіль — мої тяжкі невдачі життєві з того часу, як почав жити з нею… Але де ж я був раніше? Чому я цього не бачив, не передбачив, коли дружився?
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 2:
— I його грімкий голос вкупі з прилетівшою грюкотнею підняв на ноги заспаних козаків; вони флегматично підводились, підтягались, ліниво протирали очі і лаялись: — От нехристи, їй-бо, нехристи! Доброму козакові й виспатися не дадуть!..
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: прикметник () |