Словник Української Мови
Буква
1. Дієприкметник минулого часу, пасивного стану від дієслова “гребти“, що означає: такий, який був вигребений, вибраний або зібраний з поверхні чогось за допомогою весла, лопати, грабель чи іншого знаряддя.
2. (У спеціальному вживанні, переважно про сніг) такий, який був зібраний у купу або вал унаслідок гребті; згрібений.
Приклад 1:
Невільники поналипали чайкам на весла, і козаки, гребучи вже невільниками, піднімали їх над татарами й опускали, піднімали їх над конаючою ордою і опускали… Від берегів у степ тікали сайгаки. Дніпро горів у козацьких шаблях, і в татар, аби врятуватися, не було навіть і соломини… Хан Газі-Гірей вихопив кинджал і вдарив собі у серце.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”