Словник Української Мови
Буква
1. Виступаюча частина гори, пагорба або іншої височини, що має видовжену форму із загостреною або округлою верхньою лінією.
2. Верхня крайка, лінія чого-небудь, що нагадує таку форму (наприклад, гребінь хвилі).
3. Кісткова пластинчаста вирость на голові деяких птахів (курки, півня тощо).
4. Пристрій із зубцями для розчісування, укладки волосся або для прикрашання зачіски.
5. Частина ткацького верстата у вигляді пластини з зубцями для прибирання ниток основи.
Приклад 1:
На смугах п’яти ліній кільця нот — муз гребінь. А я вже віддиху зловити більш не можу і падаю, мов пень, у ями й вири гімнів.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Горстка ягід гогодз (брусника, Preisselbeeren), зібраних по дорозі, або трошки води з потоку під ногами ж з каплею рому вертали мені на час енергію, і так ми вибрались на гребінь, одмічений хрестом, як і в Швейцарії. На гребні обхопив нас великий вітер.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”