грація

1. Врівноваженість, плавність і витонченість рухів, поз або манер людини; легкість і вишуканість у поведінці.

2. (мистецтво) У скульптурі та живописі — умовне позначення жіночої фігури, що уособлює витончену красу та привабливість.

3. (застаріле, із західноєвропейської традиції) Титул або звертання до герцогині, маркізи або іншої знатної дами; також сама особа, що має такий титул.

Приклади вживання

Приклад 1:
Струнких богинь із теракоти повільна грація. І тане в далекому диму отаман, що в каламутному затоні слов’янства ставив пантеони струнких богинь із теракоти.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”

Частина мови: іменник (однина) |