1. Такий, що встановлює максимально можливу міру, межу або рівень чогось, який ще вважається прийнятним, безпечним або дозволеним за певними нормативами, стандартами або правилами (найчастіше у технічній, екологічній, санітарній сферах).
2. У складі терміна “гранично допустима концентрація” (ГДК) — максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об’єму (маси) середовища (повітря, води, ґрунту, продуктів харчування), яка при постійному впливі не спричиняє негативних наслідків для здоров’я людини та стану навколишнього середовища.
3. У складі термінів на кшталт “гранично допустимий рівень” (ГДР), “гранично допустиме навантаження” — максимальна величина фізичного, хімічного, біологічного або іншого фактора, що не становить небезпеки для життя, здоров’я людини або стану екосистеми як у даний момент, так і в майбутньому.