Значення
-
(істор., військ.) Стародавня назва солдата або офіцера артилерійських підрозділів, що спеціалізувалися на стрільбі з мортир або гармат навісним вогнем, переважно гранатами (порожнистими артилерійськими снарядами, начиненими порохом).
-
(перен., заст.) Людина, яка кидає ручні гранати; гранатометник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гранатир, р. гранатиру, д. гранатирові, з. гранатир, о. гранатиром, м. гранатирі, к. гранатире