гранатир

1. (істор., військ.) Стародавня назва солдата або офіцера артилерійських підрозділів, що спеціалізувалися на стрільбі з мортир або гармат навісним вогнем, переважно гранатами (порожнистими артилерійськими снарядами, начиненими порохом).

2. (перен., заст.) Людина, яка кидає ручні гранати; гранатометник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |