граната

1. Ручний снаряд для метання, що являє собою металеву або пластмасову коробку з вибуховою речовиною та запалом, призначений для ураження живої сили та техніки противника осколками або ударною хвилею.

2. Артилерійський снаряд (здебільшого застарілий) з товстими стінками, що начинявся порохом або металевими кульками і вибухав при ударі або за допомогою запала.

3. Розмовна назва плоду гранату (гранатового дерева) — великої ягоди з шкірястою шкіркою, наповненої численними соковитими насінинами.

Приклади вживання

Приклад 1:
Пойми: для того, шоб ефективно боротись із не­ чистю, тобі не допоможе ні автомат, ні гаубіца, ні граната РДГ-5. Для перемоги над вампіром потрібні тільки обичний осиковий кі­ лок і молоток.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”

Частина мови: іменник (однина) |