1. Властивість мовної одиниці (слова, словосполучення, речення) відповідати нормам і правилам граматичного ладу певної мови; відмінність правильно побудованої, зрозумілої мовної конструкції від безладного набору слів.
2. У лінгвістиці: теоретична категорія, що описує сукупність правил, які визначають можливі та прийнятні мовні конструкції в даній мові, часто протиставляється поняттю “прийнятність”, яке враховує також контекстуальні та ситуативні фактори.