Словник Української Мови
Буква
1. Музичний інструмент, що належить до групи ударних, який складається з металевих пластин, розташованих у два ряди, та джерела звуку у вигляді металевих кульок, що вдаряють по пластинах при обертанні рукоятки; тип механічної карильйони.
2. Рідкісне позначення для гри, забави або ігрової дії (застаріле або діалектне).
3. Власна назва (найменування) певних об’єктів, наприклад, компаній, продуктів тощо, що використовується в контексті брендування.
Приклад 1:
Веселе сонце грало маревом над вербами, над водою, над камінням. Воли ліниво сунулись по дорозі.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Та в недiленьку рано Чогось тоє та море грало; Там Мар’єчка та потопала, К собi батенька бажала. А батенько та на бережечку.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Та в недiленьку рано Чогось тоє та море грало; Там Мар’єчка та потопала, К собi матiнку бажала. А матiнка та на бережечку.
— Самчук Улас, “Марія”