Тлумачення із “Словника української мови”* ГРАД І ЛЬ , я, ч. і ж. Частина плуга , в якій закріплюють чересло . [ Демид :] Хіба у нас плуг ?.. Похряпаний, чепіги позв’язувані у десятьох місцях , повзун геть стерся , граділь у двох місцях цуркою скручений (Кроп., III, 1959, 166); Над глибоким ставом – колгоспна кузня , наставлені в ряд граділі , блискучі лемеші (Десняк, II, 1955, 372).
граділь
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |