Словник Української Мови
Буква
1. Відкрите заволодіння чужим майном шляхом нападу, насильства або погроз, що супроводжується застосуванням фізичної сили.
2. (переносне значення) Жорстока, безжальна експлуатація, пограбування когось, вилучення матеріальних цінностей шляхом економічного або адміністративного тиску.
3. (історичне) У давнину — військовий похід з метою захоплення чужого майна, здобичі; також сама захоплена таким чином здобич.
Приклад 1:
Брами річок відчиняються, а палата руйнується […] Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього! Чути свист батога, гуркіт колеса, і чвал коней, і колеснична гуркотнява, і гін верхівця, і полум’я меча, і блиск ратища, і багато побитих, і мертвих велике число, і трупу немає кінця, і спотикатимуться об їхній труп […] Твої пастирі, царю ассирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах,— і немає кому позбирати його.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”