1. (діал.) Загоюватися, заживати (про рани, пошкодження шкіри).
2. (перен., діал.) Заспокоюватися, загоюватися (про душевні рани, неприємності).
Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Загоюватися, заживати (про рани, пошкодження шкіри).
2. (перен., діал.) Заспокоюватися, загоюватися (про душевні рани, неприємності).
Приклад 1:
— Ранено їх здорово: у одного голова шаблюкою розрубана, а в другого нога, — повідала бабуся, — але вони не гоїтися прийшли, а допомогти нам оборонятися. — Все ж таки треба б перев’язати і заживити їм рани, — клопітливо говорила Орися, підходячи до світлиці, і зустріла на порозі її двох козаків — одного, переправленого вплинь, з загону Вернидуба, а другого з загону хорунжого.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”