гов

Приклад 1:
Голос Гов, Лукашу, гов! го-го-го-го!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Сiє, па­не сот­ни­ку, пи­шуть, ща­дя ду­шi на­ша, да не ког­да страх i тре­пет обуяєт на­ми i ми скорб­нi па­дем на ло­жi на­ша i ус­нем в смерть; i то­го ра­ди скрит­ность умис­ли­ша, аки би у Чер­нi­гов, а хто вiсть? Чи не дальш iще.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Оттак-то го­рю­ва­ли пан сот­ник з па­ном пи­са­рем, що прис­ла­но їм пред­пи­са­нiє iти в Чер­нi­гов зо всею сот­нею i зiб­ра­тись зо всiм при­бо­ром i узя­ти провй­он­ту для се­бе i ко­ней на двi не­дi­лi. От як го­рю­ють пан сот­ник у свiт­ли­цi, а пан пи­сар за по­ро­гом, да­лi сей i ви­га­дав – бо вже на ви­гад­ки зав­зя­тий був – та й ка­же: – Соблаговолiте, па­не сот­ни­ку, да­ти ме­нi по­ве­ле-нiє о сок­ру­ши­тельном пре­лом­ле­нiї сiєї трик­рат­но опо-га­нiв­шої хво­рос­ти­ни, я же нинє суть у ран­зi ле­пор­та, бо са­мi со­зер­цаєте яс­ни­ми, хо­ча i не вми­ти­ми, ва­ши­ми оче­са­ми, що не­умiс­тим єсм з нею у чер­тог ваш.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”