готи

1. Германське плем’я, що в період Великого переселення народів грало значну роль в історії Європи, зокрема створило на території сучасних Італії, Іспанії та інших землях свої королівства.

2. Архітектурний стиль (готика), що панував у західноєвропейському мистецтві з XII по XV–XVI століття, характерний стрімкими формами, складними каркасними конструкціями, стрілчастими арками та великими вітражами.

3. Сучасна молодіжна субкультура, що виникла наприкінці 1970-х років на базі пост-панку, естетика якої надихається готичним романом, образами меланхолії, містики та декадансу, що виражається в музиці, літературі та характерному зовнішньому вигляді (переважно чорний колір одягу, специфічний макіяж).

Приклади вживання

Приклад 1:
Та не встигли ще готи, прийшовши з римських відвідин, накосити і полину на ніч від бліх, коли Степом, як протягом, втягнуло з Азії, — з Уралу й Алтаю, — приземкуватих гунів. Гуни допались до готів, що з тих полетіло дрантя… І провалилися готи, як і кімерійці, скіфи, сармати й алани, на дно дрімливого Степу.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |