Словник Української Мови
Буква
1. (про людину) Такий, що завершив необхідні приготування до чогось, може розпочати дію або виконати завдання.
2. (про предмет, їжу тощо) Такий, що повністю приготований, опрацьований або доведений до стану, придатного для використання чи вживання.
3. (перен., про почуття, думки) Такий, що сформований, визначений і може бути виражений або втілений.
4. (у стані) Схильний, здатний до якоїсь дії або реагування (наприклад, “готовий до допомоги”, “готовий розсміятися”).
Приклад 1:
В такім наряді влізши в хату, Сказав: “Готов уже я, тату, Куди ти хочеш, посилай”. “Біжи лиш швидше в Карфагену, – Зевес гінцеві так сказав, – І пару розлучи скажену, Еней Дідону б забував.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Человѣк зрит на лице, а бог зрит на сердце… Не тот нищ есть, кто не имѣет, но тот, кто по уши в богатствѣ ходит, но не прилагает к нему сердца, сирѣчь на оное не на-дѣется, готов всегда аще господеви угодно, лишитися с рав-нодушіем. И cie-το значит «нищіи духом».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Не вспiла оглянутись, вже у Марусi i готов обiд: сiла, ручки зложила i, знай, матi розказує, як-то їй добре було йти на базар холодком, що бачила на мiстi, як торгувалась, як купувала; i кого бачила, i з ким говорила, i яка проява лучалась: усе-усе до послiднього раз по й’ять розказувала, тiльки про Василя нiчичирк! Вона б то й хотiла матерi розказати, та не знала, з якого кiнця узятись, та й подумала: “Нехай же спитаюсь у Василя; вiн мене навчить, як про се розказати”.
— Самчук Улас, “Марія”