Словник Української Мови
Буква
1. Властивість людини або колективу, що проявляється в щирому, радісному прийнятті гостей, увазі до них, бажанні пригостити, створити затишну атмосферу; прихильність до гостей.
2. (перен.) Загальна приязність, доброзичливе, радушне ставлення до оточуючих людей.
Приклад 1:
Взагалі оживав, скидав із себе офіційний панцир, який у Києві завжди був на ньому, незважаючи на всю його привітність і гостинність. Якось ми ходили разом по території Троїцького монастиря в Чернігові, і Павло Григорович показував мені віконце в підвальному приміщенні, де раніше завжди горіла свічка, — казали, що тут поховано Лазаря Барановича, — розповідав, як страшно було йому проходити повз це віконечко, і він пробігав те місце, заплющивши очі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”