гострило

1. Ручний інструмент для точіння, заточування різальних поверхонь (наприклад, ножів, коси, леза бритви); точильний камінь, оселок.

2. (у техніці) Пристрій або частина верстата для заточування інструментів.

3. (переносне значення, рідко) Те, що гострить, стимулює розум, допомагає зосередитися (про думку, завдання тощо).

Приклади вживання

Приклад 1:
Камбраття дивувались, яким побитом він всюди втреться; начальство хропло, пазурі гострило, та не могло нічого вдіяти, бо не вловить; панотці тільки поцмоктували: — От дав бог дитину! От дав бог зятя!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |