гостріння

[ɦostrinnjɑ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Дія за значенням дієслова «гострити»; надання чому-небудь гострої форми або різкого, виразного характеру.

  2. (у техніці, металообробці) Процес обробки ріжучого інструмента (наприклад, ножа, свердла, фрези) для відновлення його гостроти та ріжучих властивостей.

  3. (переносно) Посилення, загострення, надання чіткості або інтенсивності (наприклад, гостріння уваги, гостріння конфлікту).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гостріння, р. гостріння, д. гострінню, з. гостріння, о. гострінням, м. гострінні, к. гостріння

Більше записів