1. (у медицині) патологічний стан дитини, що виникає внаслідок тривалого перебування в закладі інституційного догляду (наприклад, будинку дитини) і характеризується затримкою фізичного, психічного та емоційного розвитку через дефіцит індивідуальної уваги, турботи та емоційного спілкування.
2. (у соціології та управлінні) негативне явище в організаційних структурах, що виражається у надмірній бюрократизації, формалізмі, відриві адміністрації від реальних потреб підлеглих або клієнтів, що призводить до неефективності та бездушності в роботі установи.