1. Мешканець або уродженець Горяни (назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села в Тернопільській області).
2. Представник давнього руського боярського роду Горяни, що походив з Галицької землі.
горянин
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Його кімнати були обвішані килимами, а на них висіли красиво вигнуті шаблюки і взагалі всіляка зброя… У нього був лакей, що ходив як тінь і в точно визначену годину нечутно з’являвся в кімнаті і монотонно говорив: «Улжін гатов…» Я любив сидіти біля вікна і дивитись на червоні гори за його голубими шибками… Гори були дуже близько, а з їх боків тонко й жалісно здіймались у небо сині завитки диму з ям, в яких жили люди… Повз вікон часто проходили верблюди, вони хитали добрими й покірними головами на волохатих і витягнутих шиях, неначе здоровкались зі мною, і дзвеніли маленькимії круглими дзвониками… Довгими караванами кожний день вони проходили повз вікна… І іноді проїжджав па гору маленьким ішаком, худеньким і довговухим, величезний, гладкий і пузатий горянин. Його ноги майже волочились по землі, і бідний ішачок ліз з останніх сил на гору, а гладкий горянин іще, мабуть, щоб ішачкові було важче, гойдав своїми ногами.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |