Словник Української Мови
Буква
1. Частина дихальної системи у хребетних тварин і людини, розташована між глоткою та трахеєю, що містить голосовий апарат.
2. В анатомії: порожнистий орган, утворений хрящами, зв’язками та м’язами, який забезпечує прохід повітря, захищає дихальні шляхи від потрапляння їжі та є основним джерелом звукоутворення (голосу).
Приклад 1:
В то время сердце есть ад и змій, изблевающій горькія и скверныя оныя воды: «Волнуются нечестивыи и почити не і^озмогут»; «Гроб отверст — гортань их». Вси сіи во святом писмѣ не только китами и зміями, но и псом, изблевающим и на блевотину возвращающимся и мочащим к стѣнѣ, сіесть испущающим урину, образуются рѣки, бо сердце их суть урина и вода нехлючима, раздѣляе- В ел к кой субботѣ.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
«Да отлучит-де гортань с перьям…» Cie есть то же: «Разлучи бог между водою и водою…» Что есть вода сія, аленерѣка, рѣчь, мысль, слово, гортань, сердце, перья? Всяка фигура, паче же сонце, есть то мысль.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”