1. Зменшувальна форма до слова “горсть”: невелика кількість чого-небудь, що можна вмістити в долоні, зігнутій у формі посудини.
2. Переносно: дуже невелика кількість людей або предметів, мала група.
горсточка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
йолки‑палки, та скiльки нас узагалi є, тої нещасної, через силу, впоперек iсторiї затриманої iнтелiгенцiї вкраїнської, — горсточка, й та розпорошена: вимираючий вид, повигиблi клани, нам би розмножуватись шалено й повсякчас, кохаючись де лиш можна, з оргiастичною ненатлiстю зливаючись в єдине, зойкаюче‑стогнуче щастям кублище рук i нiг, встеляючи собою, заселяючи наново цю радiоактивну землю! — син, от вiн‑то нарештi звiльнений буде вiд того спадку, за який цiлу молодiсть розплачувалися ми — так тяжко, що вже наче й сповна), — лютий, яркий iнстинкт породи, раз усвiдомле‑ний нею на ввесь обшир духа, заповнив її цiлком i попер навмання, все на шляху змiтаючи, — що там розгепане авто, що там вiдстанi — мiж мiстами, а хочби й мiж континентами!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
Нiщо не могло зробити їй бiльше приємностi, як горсточка насiння, випрохана в путящої хазяйки або зароблена на поденному. Вона дiйшла до того, що, опинившись на чужому городi, стежила очима, що можна б узяти на насiння, i, оглядаючись, потай ламала кращу макiвку або зривала жовтий огiрок i ховала за пазуху.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |