1. Мешканець міста, городяк; міщанин.
2. Заст. Мешканець укріпленого поселення, містечка або замку (городка).
Словник Української Мови
Буква
1. Мешканець міста, городяк; міщанин.
2. Заст. Мешканець укріпленого поселення, містечка або замку (городка).
Приклад 1:
Сів він, погомоніли ми трохи — бачу, освічена кругом людина, одне слово — городянин. І став він до мене мало не щовечора ходити, а то й погуляти куди підемо вдвох.
— Тютюнник Григорій, “Вир”