Словник Української Мови
Буква
1. Мешканка міста, жінка, що живе в місті (на відміну від селянки).
2. (іст.) Вільна міщанка, представниця міського стану в Київській Русі та Великому князівстві Литовському.
3. (перен., рідко) Жінка, що володіє витонченими, культурними манерами, властивими міському життю.
Приклад 1:
Як-таки се можна, щоб тобі з волі та у неволю; була казенна[1], та підеш у підданство; була городянка, та станеш селянкою!
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Приклад 2:
Вона собi городянка, мiщанка, та, кажуть, хороша та й хороша! А, думаю, як убереться, так намиста ще бiльш, чим у мене; а скриня з добром мала?
— Самчук Улас, “Марія”