городки

1. Народна спортивна гра, в якій гравці палицями (битами) вибивають з майданчика (міста) певним чином розставлені дерев’яні циліндри (городки).

2. Дерев’яні циліндри, що використовуються як мішені в однойменній спортивній грі.

3. (заст., діал.) Те саме, що городи — невеликі укріплені поселення, оточені земляним валом, частоколом або стіною.

Приклади вживання

Приклад 1:
Плели з лози гуляй-городки. Туди носили луб’янки з порохом і ядрами.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (множина) |