горниця

1. Кімната в житлі, переважно світла та чиста, призначена для прийому гостей або для проживання членів родини; парадна світлиця в українській хаті.

2. Застаріла назва для верхнього поверха будівлі, вежі; також приміщення під дахом, горище.

3. У літературній та історичній мові — окрема житлова кімната в монастирі, палаці, замку.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |