горниця

[ɦornɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Кімната в житлі, переважно світла та чиста, призначена для прийому гостей або для проживання членів родини; парадна світлиця в українській хаті.

  2. Застаріла назва для верхнього поверха будівлі, вежі; також приміщення під дахом, горище.

  3. У літературній та історичній мові — окрема житлова кімната в монастирі, палаці, замку.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. горниця, р. горниці, д. горниці, з. горницю, о. горницею, м. горниці, к. горнице

Більше записів