горнє
[ɦornjɛ] Прикметник
Буква:Г
Значення
-
Верхня частина печі, каміна або іншого вогнища, де горять дрова або вугілля; простір над топкою, який нагрівається полум’ям і гарячими газами.
-
(Заст., поетич.) Вогонь, полум’я, жар вогнища; вогнище як символ домашнього затишку або життєдайної сили.
-
(У спеціальному контексті) Металургійна піч невеликого розміру для плавки металів, обігріву заготовок перед куванням або термічної обробки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. горнє, р. горнього, д. горньому, з. горнє, о. горнім, м. горнім