горнє

1. Верхня частина печі, каміна або іншого вогнища, де горять дрова або вугілля; простір над топкою, який нагрівається полум’ям і гарячими газами.

2. (Заст., поетич.) Вогонь, полум’я, жар вогнища; вогнище як символ домашнього затишку або життєдайної сили.

3. (У спеціальному контексті) Металургійна піч невеликого розміру для плавки металів, обігріву заготовок перед куванням або термічної обробки.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |