горній
[ɦornij] Прикметник
Буква:Г
Значення
-
(у християнстві) Верхня частина вівтаря, призначена для зберігання святих да́рів, що символізує небесний, духовний світ; також загальна назва для всього вівтарного простору.
-
(переносно, книжн., часто у множині: горнії) Небесні сили, небесне царство, вищий, духовний світ.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. горній, р. горнього, д. горньому, з. горнього, о. горнім, м. горнім