горнець [ɦornɛt͡sʲ] Іменник Буква:Г ЗначенняПравопис Значення Майстер, який виготовляє глиняний посуд, керамічні вироби; гончар. Заст. Той, хто обпалює (випалює) горнила, вапняні або гончарні печі; обпалювач, випалювач. Діал. Глиняний горщик, макітра або інший вироби з глини. Правопис та відмінювання Граматичні форми: н. горнець, р. горнця, д. горнцеві, з. горнець, о. горнцем, м. горнцеві, к. горнцю ←планетохід світловід→