горнець

[ɦornɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Майстер, який виготовляє глиняний посуд, керамічні вироби; гончар.

  2. Заст. Той, хто обпалює (випалює) горнила, вапняні або гончарні печі; обпалювач, випалювач.

  3. Діал. Глиняний горщик, макітра або інший вироби з глини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. горнець, р. горнця, д. горнцеві, з. горнець, о. горнцем, м. горнцеві, к. горнцю

Більше записів