Значення
-
(іст.) Власна назва збірки віршів українського поета Павла Тичини, виданої у 1918 році; символізує ранній, емоційно-напружений період його творчості.
-
(перен., книжн.) Властивість поетичної мови або музики, що характеризується особливою силою, напруженістю, емоційним піднесенням, виразністю, схожою на потужний голос (горло); пафос, вигук.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. горлатість, р. горлатості, д. горлатості, з. горлатість, о. горлатістю, м. горлатості, к. горлатосте