горівка

1. Українська національна міцна алкогольна напій, що виготовляється шляхом перегонки (дистиляції) спирту з борошняної (злакової) чи фруктової браги, зазвичай з подальшим очищенням та фільтрацією; український аналог загальнопоширеного терміна “горілка”.

2. (заст., рідк.) Те саме, що горілка — будь-який міцний алкогольний напій, отриманий методом дистиляції.

Приклади вживання

Приклад 1:
О д е р з н у т и — піднести настрій, підбадьорити («горівка тебе трохи одерзне, бо-с геть уплошів»). Одідичити — успадкувати.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |