1. Той, хто зазнав опіків або постраждав від пожежі; обпалений, обгорілий.
2. Прізвище українського походження, що вказує на предка, який пережив пожежу або мав інше стосунки до вогню.
горілий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ця місцевість називалася Горілий Пен ь, далі Чабани, Хотів, княжі давні ґ рунти і не одна тут могила. Але це може бути і купа торішнього листя, яке люди мали зібрати тої осені по городах і закопати у відлюдних, найдикіших місцях.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |